«Посвідчення» чи «засвідчення»? Правова природа згоди співвласника на відчуження майна: позиція Верховного Суду

1. Позиція Верховного Суду щодо згоди співвласника

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 сформульовано висновок, що відсутність нотаріально засвідченої згоди одного з подружжя на відчуження нерухомого майна може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Велика Палата виходила з того, що:

• згода другого з подружжя є обов’язковою;
• її відсутність свідчить про відсутність повноважень у відчужувача;
• належним способом захисту є позов про застосування наслідків недійсності правочину.

Разом із тим у науково-практичній площині така позиція не є безспірною.

2. Згода та уповноваження – різні правові конструкції

Частина друга статті 369 Цивільного кодексу України та частина третя статті 65 Сімейного кодексу України передбачають письмову і нотаріально оформлену згоду співвласника (подружжя) у випадках відчуження майна, що потребує нотаріального посвідчення.

Однак системне тлумачення цих норм дозволяє розмежувати дві моделі волевиявлення співвласників:

Уповноваження (довіреність) – породжує представництво.

Співвласник діє від імені всіх співвласників. У разі відсутності довіреності йдеться саме про відсутність повноважень.

Згода – односторонній правочин, що є юридичним фактом для укладення договору, але не породжує представництва.

Особа, яка надає згоду, не стає стороною договору.

Ототожнення відсутності згоди з відсутністю повноважень не є коректним із позиції конструкції цивільного права. Повноваження – це елемент представництва. Згода ж – окремий односторонній правочин.

З урахуванням принципу розумності як засади приватного права (стаття 3 ЦК України та усталена практика Верховного Суду) підстави недійсності повинні визначатися диференційовано:

якщо право спільної власності зареєстроване за всіма співвласниками – застосовується модель уповноваження;

якщо титул зареєстровано лише за одним із подружжя (так званий «прихований» режим спільної сумісної власності) – застосовується модель згоди, а оцінка правочину здійснюється з урахуванням добросовісності контрагента.

3. Ключове питання: нотаріальне посвідчення чи засвідчення підпису?

15 березня 2023 року Верховний Суд постановив окрему ухвалу у справі № 688/4803/18, яка має системне значення для нотаріальної практики.

Суд зазначив:

• згода співвласника (подружжя) є одностороннім правочином;
• якщо закон вимагає нотаріального посвідчення — йдеться саме про посвідчення правочину;
• засвідчення справжності підпису не є нотаріальним посвідченням правочину;
• вчинення не тієї нотаріальної дії може мати наслідком нікчемність правочину (стаття 219 ЦК України).

Верховний Суд прямо вказав на невідповідність окремих положень Порядку вчинення нотаріальних дій вимогам Сімейного кодексу України, оскільки підзаконний акт фактично підміняє нотаріальне посвідчення згоди засвідченням підпису.

Суд рекомендував Міністерству юстиції України внести відповідні зміни та зобов’язав поінформувати про їх виконання.

4. Практичне значення для учасників цивільного обороту

Згода співвласника – це односторонній правочин.

Якщо закон вимагає нотаріального посвідчення – має бути саме посвідчення правочину.

Засвідчення підпису не тотожне посвідченню правочину.

Порушення вимоги щодо форми може призвести до нікчемності.

Таким чином, питання «посвідчення» чи «засвідчення» не є технічним нюансом нотаріальної практики. Воно має принципове значення для визначення дійсності правочинів та захисту прав співвласників.

Судова практика Верховного Суду у цій частині формує стандарти правової визначеності, які мають бути враховані як законодавцем, так і нотаріальною спільнотою.